Чому мовчить Ваша дитина?

Батьки радіють кожному досягненню свого малюка – появі посмішки, зоровому зосередженню малюка на новій іграшці, першим крокам. А першого довгоочікуваного слова все немає і немає… І починається порівняння: у знайомих дитина такого ж віку уже віршик про славнозвісну Таню і м’яч розповідає, а у сусідки малюк, навіть молодший, а вже усіх тваринок називає. Не слід проводити паралель між дітьми!

Кожна дитина неповторна. Процес появи першого слова, фрази – індивідуальний, темпи збагачення словника та терміни оволодіння ними різні. За даними наукових досліджень  мінімальний словник дітей віком 1рік  3 місяці становив 4 слова, а максимальний – 232. Всі діти нормально розвивалися.

Але якщо дитина до 1,5 року не тільки не говорить, але і неадекватно себе поводить в різних ситуаціях, не реагує на зміст зверненого мовлення дорослих, гіпо – або гіперактивна, слід обов’язково звернутися на консультацію до спеціалістів, в першу чергу до психоневролога і офтальмолога. На таку поведінку дитини можуть впливати серйозні причини:

• Порушення слуху, або його відсутність. В такому випадку унеможливлюється розвиток слухової уваги до свого та чужого мовлення, а відтак і його наслідування. Гуління, гукання та белькіт є вродженими голосовими реакціями (а не «дитячою розмовою», як здається деяким дорослим) і не пов’язані зі слуховою функцією. Гукають і белькочуть навіть тотально глухі діти.
• Органічне ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в зародковому стані або в ранньому періоді до формування мовлення. В цьому випадку потрібне серйозне медикаментозне лікування. Чим швидше розпочате – тим краще.
• Ослаблення зв’язків з реальністю, що проявляється у небажанні вступати в контакти з довкіллям, зосередженості на собі, відокремленості від однолітків і рідних. Це серйозне психічне захворювання – «аутизм», яке, на жаль, прогресує в суспільстві. Щоб вивести дитину з такого стану, потрібна допомога фахівців.

Якщо ж спеціалісти констатують нормальний розвиток дитини, а процес затримки мовленнєвого розвитку затягується, скористайтесь порадами:

Розпочнемо з Вас. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно розмовляйте з малюком. Дитина легше зрозуміє звернену до неї мову, якщо їй пояснюють те, що відбувається з нею і довкола неї. Тому супроводжуйте свої дії словами.

Зустріч поглядів. Озвучуйте будь-яку ситуацію, але тільки за умови, що дитина чує і бачить Вас. Не говоріть в порожнечу, дивіться їй в очі. Це особливо важливо, якщо Ваша дитина надмірно активна, постійно рухається, якщо Ваш малюк не тільки белькоче або вимовляє мало слів. Намагайтеся, щоб дитина бачила Вашу артикуляцію.

Вимовляйте чітко. Вимовляйте просто, чітко, виразно проговорюючи кожне слово, кожну фразу. Відомо, що діти дуже чутливі до інтонації, тому кожне слово на яке падає логічний наголос, намагайтеся вимовляти якомога виразніше.

Те саме, але по–різному. Повторюйте багато разів одне й те саме слово та фразу, змінюючи порядок слів. «Тато прийшов. Прийшов наш тато». «М’ячик упав. Упав м’ячик. Ось і впав». Це дає можливість дитині легше почути і зрозуміти: фрази діляться на слова. Якщо ви хочете, щоб дитина засвоїла будь-яке слово, намагайтесь вживати його в різних контекстах і неодноразово.

Не перестарайтесь. Не вживайте занадто багато довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, пропонуючи їй відразу велику кількість незнайомих слів.

Дуже важливо: гарний настрій. Намагайтесь вимовляти нове слово в  емоційно сприятливій ситуації. Психологи помітили: в таких умовах дитина навчається і вбирає нову інформацію у десять разів краще, ніж нейтральних або несприятливих.

Усі почуття – разом із мовою. Дуже важливо, щоб дитина осягаючи, дізнаючись щось нове, мала можливість не лише бачити новий предмет, але торкатись, нюхати, мацати його, тобто вивчати різними способами. Якщо Ви бачите, що дитина чогось торкається, відразу ж назвіть цей предмет кілька разів – коротко, чітко, виразно.

Прагніть до різноманітності. Якщо белькіт малюка одноманітний, намагайтеся збагатити його, пропонуючи ланцюжок слів з іншими приголосними: «дя-дя-дя», «ма-ма-ма», «ба-ба-ба», «бя-бя-бя»; з іншими голосними: «ба-бо-бу-би-бе-бі». Комбінуйте різні склади і намагайтесь, щоб малюк захотів їх повторити.

Поважайте його спроби говорити. У ті моменти, коли дитина говорить, белькоче одна або з Вами, виключайте голосну музику і намагайтесь дати їй можливість чути Вас і себе. Мовлення розвивається на основі копіювання і самокопіювання – тому дитині потрібно чути себе.

Навчайте в грі. Граючись, навчайте копіювати (дві собаки гавкають, дві кицьки нявкають, переклики «ау-ау»). Спеціально створюйте такі ігрові ситуації, де дитині знадобиться звукокопіювання або треба буде вимовити будь-які слова для того, щоб гра відбулася.  Звернімо увагу: підштовхуєте не Ви, а ситуація.

Не випереджайте бажань. Деякі батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини, часто випереджаючи їх у той самий момент, коли вони тільки з’являються. У цьому разі у малюка немає потреби вимовляти будь-що – досить просто подивитися, простягнути руку. У цій ситуації є небезпека затримати дитину на стадії жестового спілкування. І хоча жест – це теж спілкування, не варто затримуватися на цьому рівні.

Читайте, читайте, читайте…. Читайте невеликі вірші, казки.  Перечитуйте їх багато разів – не бійтеся, що дитині це набридне. Діти набагато краще сприймають тексти, які вони багато разів уже чули. Якщо це можливо, намагайтесь розіграти вірш – покажіть його за ролями і з предметами;  а ці предмети дайте дитині поторкати, погратися з ними. Дочекайтеся, поки дитина добре запам’ятає вірш, вловить його ритм, а потім спробуйте не доказувати останнього слова кожного рядка, надаючи можливість це робити малюкові. Співайте прості пісеньки, допомагаючи дитині сприймати ритм і відтворювати його.

Розширюйте словник малюка. Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміє його – це пасивний словник, вимовляє – це активний. Активний може бути зовсім малим. Але якщо Ви поповнюєте ресурс розуміння, це обов’язково приведе до так званого лексичного вибуху. І надалі дитина перенесе до активного словника те, чому Ви її навчили, розглядаючи разом малюнки, читаючи книжки і коментуючи свої дії. Намагайтесь увести в пасивний словник назви речей, які її оточують, (іграшки, кухонні предмети, предмети побуту), назви речей і істот на малюнках у книжках і , звісно, імена родичів та близьких людей. Навчіть дитину показувати, де – ручки, де – ніжки (у ляльки, у Вас). Частіше запитуйте: «Де стіл?», «Де киця?» тощо.

Пальці допомагають мовленню. Зверніть особливу увагу на розвиток дрібної моторики – точних рухів пальців рук. Ця моторика дійсно пов’язана із розвитком мовлення. Ліплення, малювання пальчиковий театр, ігри з дрібними предметами – це все допоможе мовленню, а у майбутньому й письму. Грайтеся з дітьми в народні ігри з пальчиками «Сорока – ворона», «Печу-печу хлібчик».

Будьте терплячі, поблажливі і… обережні. Якщо Ваш малюк неправильно вимовляє якийсь звук, ніколи не глузуйте, не повторюйте за ним неправильну вимову слова. Відразу повторіть слово правильно, намагаючись перехопити погляд дитини. Можливо, вона зможе повторити за Вами. Якщо не зможе чи не захоче, не засмучуйтесь. Будьте терплячими!  Дитина обов’язково повторить за Вами, коли настане час. Вона вчиться і на своїх власних помилках, постійно порівнюючи свою вимову з Вашою. Але не занадто фіксуйте увагу на неправильній вимові – це може викликати зворотну реакцію.

Тільки Ви! Пам’ятайте: тільки Ви, Ваша віра в її сили та здібності можуть допомогти дитині розвиватися гармонійно. Не забувайте активно радіти її успіхам, частіше хваліть свого малюка! Такий підхід до проблеми розвитку дитячого мовлення ймовірніше за все забезпечить «прорив» мовленнєвої активності дитини, що Вас приємно здивує.